Перемотування статора електродвигуна
  1. // ЕЛЕКТРОПРОМРЕМОНТ
  2. Перемотування статора

Перемотування статора електродвигуна

Перемотування статора — це комплексне відновлення обмотки електродвигуна із збереженням або обґрунтованою зміною його електромагнітних, теплових і механічних характеристик.

Правильне перемотування не зводиться до того, щоб видалити згорілий провід, намотати котушки приблизно такого самого розміру й під’єднати їх до клемної коробки.

Потрібно точно відтворити або розрахунково підтвердити:

  • кількість витків;
  • кількість полюсів;
  • крок обмотки;
  • число пазів на полюс і фазу;
  • кількість паралельних гілок;
  • схему з’єднання;
  • переріз провідників;
  • напрямок намотування;
  • розташування котушкових груп;
  • клас і товщину ізоляції;
  • геометрію лобових частин;
  • систему кріплення;
  • технологію просочення;
  • режим сушіння та полімеризації.

Помилка на будь-якому з цих етапів може призвести до того, що після ремонту двигун:

  • споживатиме підвищений струм;
  • перегріватиметься;
  • не розвиватиме необхідний момент;
  • матиме поганий пуск;
  • створюватиме підвищену вібрацію;
  • працюватиме з електромагнітним шумом;
  • матиме нерівномірні фазні струми;
  • повторно втратить ізоляцію;
  • не відповідатиме паспортній потужності;
  • швидко вийде з ладу.

Тому професійне перемотування статора повинно починатися не з виготовлення нових котушок, а з діагностики причини пошкодження та точного відновлення вихідних обмотувальних даних.

Коротка відповідь

Щоб перемотати статор електродвигуна, необхідно:

  1. 01Ідентифікувати електродвигун і зафіксувати паспортні параметри.
  2. 02Зібрати інформацію про причину пошкодження.
  3. 03Провести вхідні електричні вимірювання.
  4. 04Оглянути характер пошкодження старої обмотки.
  5. 05Зафіксувати схему, кількість витків, крок, переріз і з’єднання.
  6. 06Виготовити ескіз розташування котушок і виводів.
  7. 07Демонтувати стару обмотку без пошкодження сердечника.
  8. 08Очистити пази та вентиляційні канали.
  9. 09Перевірити сердечник на міжлистові замикання і локальний перегрів.
  10. 10Відновити пошкоджені зубці, пази або натискні елементи.
  11. 11Підібрати систему ізоляції.
  12. 12Виготовити нові котушки.
  13. 13Провести проміжний контроль котушок.
  14. 14Установити пазову ізоляцію.
  15. 15Укласти котушки у правильній послідовності.
  16. 16Установити міжфазну та лобову ізоляцію.
  17. 17З’єднати котушкові групи.
  18. 18Перевірити полярність і схему.
  19. 19Закріпити лобові частини та встановити клини.
  20. 20Виміряти активний опір фаз.
  21. 21Перевірити міжвиткову та корпусну ізоляцію.
  22. 22Виконати просочення.
  23. 23Провести сушіння або полімеризацію.
  24. 24Повторити електричні випробування.
  25. 25Зібрати електродвигун.
  26. 26Провести випробування на холостому ходу.
  27. 27Перевірити струми, вібрацію, шум і нагрівання.
  28. 28Оформити протоколи та нову карту обмотувальних даних.

Що таке обмотка статора

Обмотка статора — це система електрично з’єднаних провідників, розміщених у пазах сердечника статора.

Під час подачі напруги вона створює обертове магнітне поле, яке взаємодіє з ротором і створює електромагнітний момент.

Від параметрів обмотки залежать:

  • номінальна напруга;
  • номінальний струм;
  • число полюсів;
  • синхронна частота обертання;
  • пусковий момент;
  • максимальний момент;
  • магнітний потік;
  • коефіцієнт потужності;
  • ККД;
  • рівень нагрівання;
  • електромагнітний шум;
  • гармонічний склад магнітного поля.

Тому обмотка не є набором незалежних котушок. Вона є частиною єдиної електромагнітної системи разом із сердечником, повітряним зазором і ротором.

Коли потрібне перемотування статора

Перемотування може бути необхідне при:

  • міжвитковому замиканні;
  • міжфазному замиканні;
  • пробої обмотки на корпус;
  • повному згорянні обмотки;
  • значному старінні ізоляції;
  • численних локальних ремонтах;
  • руйнуванні пазової ізоляції;
  • пошкодженні лобових частин;
  • ослабленні провідників у пазах;
  • затопленні агресивною рідиною;
  • тривалому перегріві;
  • пошкодженні від часткових розрядів;
  • механічному контакті з ротором;
  • руйнуванні клинів;
  • обриві паралельної гілки;
  • незворотному пошкодженні вивідних кінців;
  • необхідності реконструкції системи ізоляції.

Перемотування не завжди потрібне при низькому опорі ізоляції. Якщо причиною є лише волога або поверхневе забруднення, іноді достатньо очищення, сушіння та повторного просочення.

Коли можливий локальний ремонт обмотки

Локальний ремонт може бути доцільним, якщо:

  • пошкодження обмежене однією доступною ділянкою;
  • основна ізоляція не втратила ресурс;
  • сердечник не пошкоджений;
  • немає загального перегріву;
  • параметри інших фаз симетричні;
  • можна якісно відновити електричне та механічне з’єднання;
  • ремонт не створить слабкої точки;
  • технологія допускає локальне втручання.

Приклади:

  • заміна пошкодженого виводу;
  • відновлення паяного з’єднання;
  • ремонт поверхневої ізоляції;
  • заміна датчика;
  • відновлення бандажа;
  • ремонт окремої лобової перемички.

Локальний ремонт не повинен використовуватися для маскування міжвиткового замикання всередині паза або загального термічного старіння обмотки.

Коли перемотування може бути недоцільним

Перед ремонтом потрібно оцінити стан усієї машини.

Перемотування може бути недоцільним, якщо:

  • сердечник має значне неремонтопридатне пошкодження;
  • корпус сильно деформований;
  • відсутня можливість відновити повітряний зазор;
  • ротор має критичні дефекти;
  • вал має небезпечні тріщини;
  • неможливо відновити заводські параметри;
  • новий стандартний двигун доступний швидше і дешевше;
  • після ремонту енергоефективність буде неприйнятною;
  • немає достовірних даних для спеціальної машини;
  • ризик повторної відмови залишається надто високим.

Для великого, високовольтного, спеціального або імпортного двигуна перемотування часто залишається економічно виправданим навіть при значному обсязі робіт.

Основний принцип: відтворити електромагнітну систему, а не лише котушки

Зовні дві обмотки можуть виглядати майже однаково, але мати різні характеристики через відмінність у:

  • кількості витків;
  • фактичному перерізі міді;
  • кроці;
  • розташуванні котушкових сторін;
  • числі паралельних гілок;
  • схемі з’єднання;
  • довжині лобових частин;
  • коефіцієнті заповнення пазів;
  • типі провідника;
  • товщині ізоляції;
  • опорі з’єднань.

Під час перемотування важливо відтворити не тільки масу міді, а й її правильне електричне та просторове розташування.

Чому не можна орієнтуватися лише на діаметр проводу

Одна з поширених помилок — підібрати провід лише за виміряним діаметром старого провідника.

Це ненадійно, тому що:

  • вимірюється провід разом з емалевою ізоляцією;
  • стара ізоляція могла обгоріти або деформуватися;
  • провід може бути прямокутним, а не круглим;
  • замість одного проводу могли використовуватися декілька паралельних;
  • фактична площа перерізу залежить від кількості елементарних провідників;
  • різні марки проводу мають різну товщину ізоляції;
  • старий провід міг бути витягнутий або сплющений;
  • ремонтна обмотка могла вже не відповідати заводській.

Потрібно визначати саме сумарний електричний переріз міді, а не лише зовнішній розмір ізольованого провідника.

Чому не можна просто додати товстіший провід

Збільшення перерізу проводу без зміни кількості витків і геометрії може призвести до:

  • неможливості укладання котушки в паз;
  • пошкодження пазової ізоляції;
  • зменшення вентиляційних зазорів;
  • погіршення просочення;
  • надмірного ущільнення;
  • збільшення лобових частин;
  • механічного контакту з ротором або щитом;
  • зниження якості відведення тепла з внутрішніх шарів.

Більше міді не завжди означає надійнішу обмотку. Важливий правильний баланс між міддю, ізоляцією, механічною міцністю та охолодженням.

Етап 1. Ідентифікація електродвигуна

Перед початком робіт фіксують:

  • виробника;
  • тип;
  • заводський номер;
  • рік виготовлення;
  • номінальну потужність;
  • номінальну напругу;
  • номінальний струм;
  • частоту мережі;
  • частоту обертання;
  • коефіцієнт потужності;
  • ККД;
  • режим роботи;
  • клас ізоляції;
  • ступінь захисту;
  • схему з’єднання;
  • кількість виводів;
  • спосіб охолодження;
  • тип монтажу;
  • роботу від мережі або перетворювача частоти.

Фотографують:

  • паспортну табличку;
  • клемну коробку;
  • положення перемичок;
  • маркування виводів;
  • загальний вигляд статора;
  • характер пошкодження.

Етап 2. Аналіз причини пошкодження

До видалення обмотки необхідно встановити ймовірну причину її відмови.

Потрібно з’ясувати:

  • чи було перевантаження;
  • чи втрачалася фаза;
  • чи був перекіс напруг;
  • який захист спрацював;
  • чи працював двигун із заблокованим ротором;
  • чи були часті пуски;
  • чи погіршувалося охолодження;
  • чи працював двигун від частотного перетворювача;
  • чи було затоплення;
  • чи спостерігалася вібрація;
  • чи нагрівалися підшипники;
  • чи був контакт ротора зі статором;
  • чи проводилися попередні ремонти;
  • скільки часу двигун пропрацював після попереднього перемотування.

Без усунення першопричини нова обмотка може пошкодитися повторно.

Типові картини пошкодження обмотки:

01

Рівномірне потемніння всіх фаз

Можливі причини:

  • тривале перевантаження;
  • недостатнє охолодження;
  • висока температура навколишнього середовища;
  • часті пуски;
  • робота з низькою швидкістю без незалежної вентиляції;
  • неправильно вибрана теплова модель захисту.
02

Сильне пошкодження двох фаз

Можливі:

  • втрата однієї фази;
  • порушення контакту;
  • помилка захисту;
  • робота на неповнофазному живленні.
03

Пошкодження однієї фази

Можливі:

  • локальний дефект ізоляції;
  • перекіс фаз;
  • слабке з’єднання;
  • неправильний розподіл паралельних гілок;
  • помилка попереднього ремонту.
04

Пошкодження в одному пазу

Можливі:

  • пробій пазової ізоляції;
  • гострий край сердечника;
  • слабке заклинювання;
  • рух провідників;
  • сторонній предмет;
  • локальний перегрів сердечника.
05

Пошкодження лобових частин

Можливі:

  • ослаблення бандажів;
  • електродинамічні сили при пуску або короткому замиканні;
  • міжфазне замикання;
  • вібрація;
  • недостатня відстань між фазами;
  • контакт із корпусом або ротором.
06

Пошкодження біля з’єднання

Можливі:

  • погане паяння;
  • високий перехідний опір;
  • недостатній переріз;
  • механічне ослаблення;
  • порушення ізоляції з’єднання.

Етап 3. Вхідні електричні вимірювання

Якщо стан обмотки дозволяє, до її демонтажу виконують:

  • вимірювання опору ізоляції;
  • вимірювання активного опору фаз;
  • порівняння індуктивності;
  • перевірку симетрії;
  • перевірку схеми з’єднання;
  • імпульсне випробування;
  • перевірку на замикання між фазами;
  • перевірку температурних датчиків;
  • перевірку нагрівачів.

Ці результати допомагають визначити:

  • характер дефекту;
  • стан непошкоджених фаз;
  • можливу помилку попередньої обмотки;
  • наявність обриву паралельної гілки;
  • міжвиткову асиметрію.

Етап 4. Зняття обмотувальних даних

Це один із найвідповідальніших етапів.

До видалення старої обмотки потрібно зафіксувати:

  • кількість пазів статора;
  • кількість полюсів;
  • кількість фаз;
  • тип обмотки;
  • число шарів;
  • крок котушки;
  • кількість котушок;
  • кількість котушкових груп;
  • кількість котушок у групі;
  • число витків у котушці;
  • число паралельних провідників;
  • розмір кожного провідника;
  • кількість паралельних гілок;
  • схему з’єднання;
  • напрямок намотування;
  • початки та кінці фаз;
  • порядок проходження котушок;
  • розташування з’єднань;
  • положення виводів;
  • довжину прямолінійної частини;
  • виліт лобових частин;
  • внутрішній і зовнішній розміри котушки;
  • масу міді;
  • тип пазової ізоляції;
  • товщину ізоляції;
  • тип клинів;
  • тип міжфазної ізоляції;
  • спосіб бандажування;
  • розташування датчиків.

Як визначають кількість полюсів

Кількість полюсів можна визначити за:

  • паспортною частотою обертання;
  • схемою обмотки;
  • кроком котушок;
  • розташуванням котушкових груп;
  • кількістю пазів на полюс і фазу;
  • заводською документацією.

Синхронна частота обертання залежить від частоти живлення та кількості пар полюсів:

nₛ = 60 · f / p

де:

  • nₛ — синхронна частота обертання;
  • f — частота мережі;
  • p — кількість пар полюсів.

Фактична швидкість асинхронного двигуна нижча за синхронну через ковзання.

Помилка у визначенні кількості полюсів повністю змінює швидкість і режим роботи двигуна.

Що таке крок обмотки

Крок котушки — це кількість пазових поділок між двома сторонами однієї котушки.

Він може бути:

  • повним;
  • укороченим;
  • подовженим;
  • різним для спеціальних схем.

Крок впливає на:

  • коефіцієнт обмотки;
  • величину ЕРС;
  • гармоніки магнітного поля;
  • довжину лобових частин;
  • електромагнітний шум;
  • пускові характеристики.

Не можна вибирати крок лише за тим, наскільки зручно укладати котушки.

Що таке число пазів на полюс і фазу

Для трифазної обмотки цей параметр визначають співвідношенням:

q = Z / (2p · m)

де:

  • q — число пазів на полюс і фазу;
  • Z — кількість пазів;
  • 2p — кількість полюсів;
  • m — кількість фаз.

Це значення допомагає визначити тип і розподіл обмотки.

Для дробових обмоток q не є цілим числом, тому схема потребує особливо точного відтворення.

Як рахують витки

Кількість витків визначають:

  • прямим підрахунком при розбиранні котушки;
  • за заводською картою;
  • за кресленням;
  • за аналогічним справним статором;
  • за розрахунком;
  • за масою і довжиною проводу як допоміжним методом.

Бажано рахувати витки у декількох котушках різних фаз.

Не можна робити остаточний висновок за однією частково згорілою котушкою.

Чому стара обмотка може бути неправильною

Під час попереднього ремонту могли:

  • змінити кількість витків;
  • неправильно вибрати провід;
  • змінити крок;
  • зменшити кількість паралельних гілок;
  • неправильно з’єднати групи;
  • змінити виліт лобових частин;
  • застосувати слабшу ізоляцію;
  • неправильно визначити напругу;
  • переробити зірку на трикутник без розрахунку.

Тому стару обмотку не можна автоматично вважати заводським еталоном.

Її дані потрібно порівнювати з:

  • паспортними параметрами;
  • геометрією сердечника;
  • номінальним струмом;
  • заводськими каталогами;
  • даними аналогічних машин;
  • електромагнітним розрахунком.

Перевірка схеми з’єднання

Потрібно визначити:

  • початок і кінець кожної фази;
  • кількість паралельних гілок;
  • послідовність котушкових груп;
  • внутрішні перемички;
  • з’єднання зіркою або трикутником;
  • можливість перемикання напруг;
  • кількість клем;
  • наявність виведених нейтральних точок;
  • підключення датчиків і нагрівачів.

Схему потрібно не лише описати словами, а й намалювати.

Зірка і трикутник

Одна й та сама фазна обмотка може мати різні лінійні параметри залежно від схеми з’єднання.

При з’єднанні зіркою:

  • лінійна напруга більша за фазну;
  • лінійний струм дорівнює фазному.

При з’єднанні трикутником:

  • лінійна напруга дорівнює фазній;
  • лінійний струм більший за фазний.

Неправильне з’єднання може спричинити:

  • надмірний магнітний потік;
  • високий струм;
  • перегрів;
  • недостатній момент;
  • спрацювання захисту;
  • швидке пошкодження нової обмотки.

Етап 5. Виготовлення карти обмотувальних даних

Карта повинна містити:

ПараметрЗначення
Тип двигуна
Потужність
Напруга
Частота
Струм
Частота обертання
Кількість пазів
Кількість полюсів
Кількість фаз
Тип обмотки
Кількість шарів
Крок котушки
Кількість котушок
Котушок у групі
Витків у котушці
Провідників у витку
Розмір проводу
Паралельних гілок
Схема з’єднання
Маса міді
Пазова ізоляція
Міжфазна ізоляція
Тип клинів
Система просочення
Положення датчиків
Маркування виводів

До карти додають:

  • схему розгортки пазів;
  • схему з’єднання;
  • ескіз котушки;
  • фотографії;
  • положення початків і кінців;
  • напрямок намотування.

Етап 6. Демонтаж старої обмотки

Перед демонтажем:

  1. 01Завершують зняття даних.
  2. 02Перевіряють схему.
  3. 03Відбирають контрольну котушку.
  4. 04Маркують фази.
  5. 05Фіксують положення з’єднань.
  6. 06Зважують статор або оцінюють масу міді.
  7. 07Захищають сердечник від механічного пошкодження.

Як видаляють стару обмотку

Залежно від конструкції застосовують:

  • механічне розрізання лобових частин;
  • витягування котушкових сторін;
  • розм’якшення просочувального матеріалу;
  • контрольоване термічне видалення;
  • комбіновані методи;
  • спеціальні гідравлічні або механічні пристрої.

Головне завдання — видалити обмотку без пошкодження:

  • зубців;
  • пазів;
  • міжлистової ізоляції;
  • вентиляційних каналів;
  • натискних плит;
  • корпусу.

Чому небезпечне неконтрольоване випалювання

Надмірний нагрів сердечника може спричинити:

  • руйнування міжлистової ізоляції;
  • збільшення вихрових струмів;
  • локальні гарячі точки;
  • ослаблення пакета;
  • деформацію сердечника;
  • зміну властивостей електротехнічної сталі;
  • пошкодження корпусу;
  • зниження енергоефективності двигуна.

Після такого пошкодження нова обмотка може працювати з підвищеним струмом і перегріватися, хоча її власна ізоляція буде справною.

Температурний режим демонтажу повинен контролюватися відповідно до матеріалів і технології конкретного підприємства.

Чого не можна робити під час видалення обмотки

Не можна:

  • вирубувати провідники із сильними ударами по зубцях;
  • використовувати зубило без захисту сердечника;
  • перегрівати пакет відкритим полум’ям;
  • виривати котушки разом із частинами пазів;
  • пошкоджувати вентиляційні розпірки;
  • змішувати фрагменти до завершення підрахунку витків;
  • видаляти контрольну котушку без вимірювання;
  • залишати мідні частинки між листами;
  • шліфувати пази грубим абразивом без необхідності.

Етап 7. Очищення пазів

Після демонтажу видаляють:

  • залишки пазової ізоляції;
  • частинки міді;
  • лак;
  • вуглецеві відкладення;
  • пил;
  • задири;
  • гострі краї;
  • забруднення вентиляційних каналів.

Очищення виконують так, щоб не створити:

  • замикання листів;
  • збільшення пазів;
  • пошкодження зубців;
  • нові гострі краї;
  • нерівності, які пошкодять нову ізоляцію.

Після очищення пази оглядають при достатньому освітленні.

Етап 8. Перевірка сердечника статора

Перед установленням нової обмотки потрібно підтвердити придатність сердечника.

Перевіряють:

  • сліди контакту ротора;
  • оплавлення;
  • сині або темні ділянки;
  • замикання листів;
  • пошкодження зубців;
  • ослаблення пакета;
  • корозію;
  • сторонні частинки;
  • стан вентиляційних каналів;
  • стан натискних плит;
  • стан кріпильних шпильок;
  • геометрію розточки.

Випробування сердечника кільцевим потоком

Навколо сердечника створюють магнітний потік і контролюють його нагрівання.

Метод допомагає виявити:

  • підвищені втрати;
  • локальні міжлистові замикання;
  • гарячі точки;
  • пошкодження після випалювання;
  • сліди аварійного контакту ротора.

Контролюють:

  • індукцію;
  • тривалість випробування;
  • загальну температуру;
  • локальну різницю температур;
  • стабільність режиму.

Просте нагрівання сердечника без контролю магнітного режиму не дає порівнюваного результату.

Низькопотокові методи перевірки сердечника

Можуть застосовуватися системи, що виявляють струми між пошкодженими листами при відносно низькому магнітному потоці.

Переваги:

  • менше загальне нагрівання;
  • локалізація дефекту;
  • цифрова реєстрація;
  • зручність для великих статорів.

Обмеження:

  • потрібне спеціальне обладнання;
  • результат залежить від налаштування і кваліфікації;
  • не всі дефекти однаково добре виявляються одним методом.

Для відповідальних машин доцільно поєднувати різні види контролю.

Як ремонтують локальні пошкодження сердечника

Залежно від дефекту можуть застосовувати:

  • видалення замкненого металевого напливу;
  • розділення замкнених листів;
  • відновлення ізоляції;
  • установлення ізоляційного матеріалу;
  • локальну механічну обробку;
  • заміну пошкодженого сегмента;
  • перепакування сердечника;
  • відновлення натискання пакета.

Після ремонту сердечник потрібно повторно випробувати.

Перевірка геометрії статора

Контролюють:

  • внутрішній діаметр;
  • овальність;
  • конусність;
  • співвісність;
  • деформацію корпусу;
  • стан центрувальних поясів;
  • положення сердечника в корпусі;
  • площинність лап або фланця.

Перемотування не усуває механічну деформацію статора. Якщо геометрія порушена, після складання може виникнути нерівномірний повітряний зазор.

Етап 9. Вибір системи ізоляції

Система ізоляції включає не один матеріал, а сумісний комплекс:

  • емалева ізоляція проводу;
  • пазова ізоляція;
  • міжшарова ізоляція;
  • міжфазна ізоляція;
  • ізоляція з’єднань;
  • клини;
  • бандажні матеріали;
  • просочувальний лак або смола;
  • ущільнювальні матеріали;
  • захисне покриття.

Матеріали повинні бути сумісними між собою за:

  • температурою;
  • хімічним складом;
  • адгезією;
  • технологією сушіння;
  • механічною міцністю;
  • стійкістю до вологи;
  • умовами експлуатації.

Клас нагрівостійкості ізоляції

Клас ізоляції характеризує допустиму температурну стійкість системи матеріалів.

Однак клас ізоляції не означає, що двигун повинен постійно працювати при максимально можливій температурі цього класу.

Фактичний ресурс залежить від:

  • температури обмотки;
  • теплових циклів;
  • вібрації;
  • вологості;
  • забруднення;
  • перенапруг;
  • якості просочення;
  • механічного кріплення.

Використання матеріалу вищого класу не компенсує:

  • неправильне число витків;
  • перевантаження;
  • слабке охолодження;
  • погане укладання;
  • пошкоджений сердечник.

Товщина пазової ізоляції

Товщина визначається:

  • номінальною напругою;
  • конструкцією обмотки;
  • формою паза;
  • типом провідника;
  • технологією укладання;
  • електричними випробуваннями;
  • вимогами виробника;
  • механічними навантаженнями.

Занадто тонка ізоляція може не забезпечити електричну та механічну міцність.

Надмірно товста:

  • зменшує місце для міді;
  • збільшує коефіцієнт заповнення;
  • ускладнює укладання;
  • погіршує передачу тепла;
  • може змусити надмірно ущільнювати провідники.

Особливості ізоляції високовольтних статорів

Для високовольтних машин критичними є:

  • основна ізоляція котушок;
  • розподіл електричного поля;
  • захист від коронування;
  • напівпровідні покриття;
  • градієнтні покриття лобових частин;
  • відсутність повітряних порожнин;
  • контроль часткових розрядів;
  • точна товщина ізоляції;
  • вакуум-тискове просочення або інша спеціальна технологія.

Такі котушки зазвичай виготовляються як формовані секції з багатошаровою ізоляцією.

Методи ремонту низьковольтного двигуна не можна автоматично переносити на високовольтну машину.

Ізоляція для роботи з частотним перетворювачем

При живленні від перетворювача обмотка зазнає впливу:

  • імпульсної напруги;
  • крутих фронтів;
  • нерівномірного розподілу напруги між першими витками;
  • високочастотних складових;
  • повторних перенапруг;
  • додаткового нагріву.

Можуть бути потрібні:

  • провід із підвищеною імпульсною стійкістю;
  • посилена міжвиткова ізоляція;
  • надійна міжфазна ізоляція;
  • спеціальна обробка перших витків;
  • вихідні фільтри;
  • обмеження довжини кабелю;
  • корекція налаштувань перетворювача.

Етап 10. Виготовлення котушок

Котушки виготовляють на шаблонах або спеціальному намотувальному обладнанні.

Перед намотуванням визначають:

  • форму;
  • розміри;
  • кількість витків;
  • напрямок;
  • число паралельних провідників;
  • натяг;
  • розташування початку й кінця;
  • допустимий радіус вигину;
  • технологічний припуск.

Шаблон котушки

Шаблон повинен забезпечити:

  • необхідну довжину прямої частини;
  • правильний крок;
  • однаковий виліт лобових частин;
  • достатній зазор до ротора і щитів;
  • можливість укладання;
  • місце для ізоляції;
  • симетрію всіх котушок.

Надто велика котушка:

  • збільшує довжину міді;
  • підвищує опір;
  • погіршує охолодження;
  • може торкатися корпуса або щита;
  • ускладнює бандажування.

Надто мала:

  • не вкладається без надмірної деформації;
  • створює механічні напруження;
  • може пошкодити ізоляцію;
  • змінює положення лобових частин.

Контроль натягу проводу

Натяг повинен бути:

  • достатнім для рівномірного укладання;
  • однаковим;
  • без деформації провідника;
  • без пошкодження емалі;
  • без надмірного розтягнення.

Нерівномірний натяг може призвести до:

  • різної геометрії котушок;
  • перехрещення провідників;
  • порожнин;
  • слабкого кріплення;
  • пошкодження ізоляції.

Намотування кількома паралельними проводами

Під час намотування потрібно забезпечити:

  • однакову довжину провідників;
  • правильне їхнє взаємне розташування;
  • відсутність перехрещень;
  • рівномірний натяг;
  • правильне з’єднання кінців;
  • однаковий розподіл струму.

Якщо один із паралельних провідників має слабке з’єднання або обрив, загальний опір фази може змінитися незначно, але локальний перегрів буде значним.

Формовані котушки

Для великих і високовольтних машин котушки можуть виготовлятися як жорсткі формовані секції.

Процес включає:

  • намотування провідників;
  • ізоляцію витків;
  • формування сторін;
  • пресування;
  • накладання основної ізоляції;
  • термообробку;
  • нанесення захисних покриттів;
  • електричні випробування кожної секції;
  • контроль геометрії.

Такі котушки повинні точно відповідати пазам і лобовій зоні конкретного статора.

Етап 11. Проміжні випробування котушок

До укладання перевіряють:

  • кількість витків;
  • безперервність;
  • активний опір;
  • напрямок намотування;
  • геометрію;
  • розмір;
  • якість ізоляції;
  • відсутність замикань;
  • маркування початку й кінця.

За потреби виконують:

  • імпульсне порівняння;
  • випробування ізоляції;
  • контроль тангенса кута діелектричних втрат;
  • контроль часткових розрядів;
  • вимірювання ємності.

Дефект котушки значно простіше усунути до її укладання у статор.

Етап 12. Установлення пазової ізоляції

Пазова ізоляція повинна:

  • повністю закривати метал паза;
  • не мати розривів;
  • виступати на необхідну довжину;
  • захищати провідники на виході з паза;
  • не утворювати гострих складок;
  • витримувати укладання;
  • бути сумісною з просоченням.

Особливу увагу приділяють:

  • кутам паза;
  • виходу з сердечника;
  • пошкодженим зубцям;
  • стикам;
  • зонам під клинами.

Гільзи та манжети на виходах із пазів

На виході з паза обмотка зазнає:

  • згину;
  • вібрації;
  • термічного розширення;
  • електродинамічних сил;
  • контакту з краєм сердечника.

Для захисту можуть застосовуватися:

  • додаткові смуги;
  • манжети;
  • гільзи;
  • формовані ізоляційні елементи;
  • посилення стрічкою.

Ця зона часто стає місцем пробою при недостатньому захисті.

Етап 13. Укладання котушок у пази

Укладання виконують у послідовності, визначеній схемою обмотки.

Потрібно контролювати:

  • номер паза;
  • фазу;
  • напрямок;
  • верхній і нижній шар;
  • положення сторін котушки;
  • крок;
  • перехрещення лобових частин;
  • початок і кінець;
  • стан ізоляції після укладання.

Як укладають м’яку всипну обмотку

Для низьковольтних машин часто застосовують м’які котушки, які формують і вкладають вручну або механізовано.

Типова послідовність:

  1. 01Установлення пазової ізоляції.
  2. 02Укладання нижніх сторін котушок.
  3. 03Установлення міжшарової ізоляції.
  4. 04Укладання верхніх сторін.
  5. 05Установлення пазових закривальних елементів.
  6. 06Заклинювання.
  7. 07Формування лобових частин.
  8. 08З’єднання груп.
  9. 09Бандажування.

Необхідно уникати використання гострих металевих інструментів без ізоляційного захисту.

Укладання жорстких секцій

Формовані секції встановлюють із контролем:

  • геометрії;
  • зазорів;
  • стану основної ізоляції;
  • положення в пазу;
  • радіальних підкладок;
  • ущільнення;
  • виходу лобових частин;
  • напівпровідних покриттів;
  • зони градієнтного захисту.

Пошкодження поверхневого захисного шару може призвести до часткових розрядів навіть без прямого пробою.

Що не можна робити під час укладання

Не можна:

  • забивати котушки металевим молотком;
  • тягнути за виводи;
  • різко перегинати провід;
  • пошкоджувати емаль;
  • перетискати котушку;
  • залишати порвану пазову ізоляцію;
  • допускати оголений метал;
  • укладати забруднені котушки;
  • міняти пази без коригування всієї схеми;
  • надмірно ущільнювати паз;
  • залишати рухомі провідники.

Коефіцієнт заповнення паза

Паз повинен містити:

  • провідники;
  • пазову ізоляцію;
  • міжшарову ізоляцію;
  • технологічні зазори;
  • закривальні матеріали;
  • клин.

Надмірний коефіцієнт заповнення призводить до:

  • складного укладання;
  • пошкодження емалі;
  • пошкодження пазової ізоляції;
  • поганого проникнення лаку;
  • внутрішніх порожнин;
  • механічного тиску на провідники;
  • погіршення ремонтопридатності.

Занадто слабке заповнення дозволяє провідникам рухатися під дією електромагнітних сил.

Етап 14. Міжшарова і міжфазна ізоляція

У двошаровій обмотці між верхнім і нижнім шарами встановлюють ізоляцію, яка:

  • розділяє котушкові сторони;
  • захищає від пошкодження при укладанні;
  • забезпечує необхідну електричну міцність;
  • запобігає механічному тертю.

Між фазами в лобовій частині повинна бути надійна ізоляційна відстань або спеціальні прокладки.

Особливо важливі місця:

  • перетину котушок;
  • з’єднання фаз;
  • виходи до клемної коробки;
  • ділянки поблизу бандажів;
  • зони максимального механічного наближення.

Етап 15. Заклинювання обмотки

Пазові клини утримують провідники всередині пазів.

Вони повинні забезпечувати:

  • механічну фіксацію;
  • рівномірне притискання;
  • стійкість до вібрації;
  • сумісність із просоченням;
  • теплостійкість;
  • відсутність пошкодження ізоляції.

Перевіряють:

  • матеріал;
  • розміри;
  • щільність установлення;
  • відсутність тріщин;
  • положення;
  • виступання;
  • стан пазових замків.

Чому слабкі клини небезпечні

Ослаблення клинів може призвести до:

  • руху котушкових сторін;
  • стирання ізоляції;
  • вібрації обмотки;
  • електромагнітного шуму;
  • часткових розрядів;
  • міжвиткового замикання;
  • руйнування обмотки при пуску.

Надмірно тугі клини також небезпечні, оскільки можуть пошкодити ізоляцію або деформувати зубець.

Етап 16. Формування лобових частин

Лобові частини повинні:

  • мати однакову геометрію;
  • не торкатися корпуса;
  • не торкатися ротора;
  • не перешкоджати вентиляції;
  • мати достатню міжфазну відстань;
  • витримувати електродинамічні сили;
  • не створювати надмірного натягу на пазові сторони;
  • не заважати складанню щитів.

Геометрію перевіряють шаблонами та вимірюваннями.

Чому лобові частини руйнуються

Основні причини:

  • недостатнє бандажування;
  • надмірний виліт;
  • слабке просочення;
  • короткі замикання;
  • часті важкі пуски;
  • вібрація;
  • механічний резонанс;
  • погане укладання;
  • контакт із нерухомими деталями;
  • ослаблення опорних кілець.

Тому лобові частини повинні бути не лише електрично ізольовані, а й механічно розраховані.

Етап 17. З’єднання котушкових груп

З’єднання виконують відповідно до схеми.

Методи:

  • паяння;
  • зварювання;
  • обпресування;
  • болтові з’єднання;
  • спеціальні контактні елементи.

Кожне з’єднання повинно мати:

  • необхідний електричний переріз;
  • низький перехідний опір;
  • механічну міцність;
  • якісну ізоляцію;
  • стійкість до нагріву;
  • стійкість до вібрації.

Паяння з’єднань

Під час паяння контролюють:

  • очищення поверхні;
  • правильний припій;
  • відповідний флюс;
  • температуру;
  • повне змочування;
  • відсутність холодного шва;
  • видалення залишків активного флюсу;
  • механічне укріплення;
  • ізоляцію.

З’єднання не повинно утримуватися лише припоєм, якщо воно зазнає значних механічних навантажень.

Зварювання провідників

Зварювання може забезпечити надійний контакт, але потребує контролю:

  • режиму;
  • теплового впливу;
  • перерізу;
  • якості шва;
  • відсутності пропалення;
  • відсутності гострих напливів;
  • механічної міцності.

Надмірний нагрів може пошкодити ізоляцію сусідніх ділянок.

Ізоляція з’єднань

Після виконання контакту його ізолюють системою, яка відповідає:

  • напрузі;
  • температурному класу;
  • геометрії;
  • умовам просочення;
  • механічним навантаженням.

Не можна залишати:

  • гострі краї;
  • виступаючі кінці;
  • повітряні порожнини;
  • слабко закріплені стрічки;
  • забруднення флюсом;
  • недостатню довжину перекриття.

Етап 18. Маркування виводів

Виводи повинні бути:

  • правильно ідентифіковані;
  • механічно закріплені;
  • захищені від тертя;
  • достатньої довжини;
  • сумісні з клемами;
  • правильно ізольовані;
  • не натягнуті.

Маркування повинно відповідати схемі та документації.

Після складання перевіряють відповідність:

  • початків і кінців фаз;
  • порядку фаз;
  • перемичок;
  • напруги з’єднання;
  • напрямку обертання.

Етап 19. Установлення температурних датчиків

Якщо конструкція передбачає датчики температури, їх установлюють:

  • у визначених фазах;
  • у найбільш термічно навантажених зонах;
  • з хорошим тепловим контактом;
  • без пошкодження основної ізоляції;
  • із захищеними виводами.

Перед і після просочення перевіряють:

  • опір;
  • ізоляцію;
  • маркування;
  • схему підключення.

Датчик, установлений занадто далеко від провідників, може показувати температуру із запізненням або занижувати її.

Етап 20. Бандажування лобових частин

Бандажі та шнури повинні:

  • утримувати котушки;
  • розподіляти навантаження;
  • не пошкоджувати ізоляцію;
  • бути теплостійкими;
  • просочуватися разом з обмоткою;
  • не послаблюватися після сушіння.

Бандажування виконують у визначених місцях із контрольованим натягом.

Надмірний натяг може деформувати котушки. Недостатній — не забезпечить механічної міцності.

Етап 21. Контроль перед просоченням

До просочення проводять максимально повний контроль, тому що після полімеризації виправлення помилок буде складним.

Перевіряють:

  • схему;
  • кількість груп;
  • початки й кінці фаз;
  • напрямок фаз;
  • активний опір;
  • симетрію;
  • опір ізоляції;
  • відсутність замикання на корпус;
  • міжвиткову ізоляцію;
  • міжфазну ізоляцію;
  • положення котушок;
  • клини;
  • бандажі;
  • з’єднання;
  • маркування;
  • датчики;
  • геометрію лобових частин;
  • зазори.

Перевірка полярності котушкових груп

Неправильно під’єднана група може створювати магнітне поле, спрямоване проти інших груп.

Наслідки:

  • високий струм;
  • сильний шум;
  • відсутність нормального моменту;
  • локальний перегрів;
  • електромагнітна асиметрія.

Полярність перевіряють спеціальними методами до просочення і до подачі повної напруги.

Вимірювання активного опору

Опір фаз вимірюють точним приладом.

Бажано застосовувати чотирипровідну схему, особливо для низькоомних обмоток.

Потрібно фіксувати:

  • температуру обмотки;
  • схему з’єднання;
  • опір кожної фази;
  • опір між виводами;
  • стабільність показань.

Асиметрія може вказувати на:

  • різну кількість витків;
  • погане з’єднання;
  • обрив паралельного провідника;
  • неправильну схему;
  • різний переріз.

Імпульсне випробування

Імпульсний тест дозволяє порівнювати реакцію обмоток на короткий високовольтний імпульс.

Він може допомогти виявити:

  • міжвиткові дефекти;
  • відмінність числа витків;
  • асиметрію котушок;
  • слабкі місця міжвиткової ізоляції.

Обмеження:

  • потрібне правильне підключення;
  • результати залежать від геометрії та ємності;
  • порівняння різних фаз можливе не для всіх схем без додаткового аналізу;
  • надмірна випробувальна напруга може пошкодити ізоляцію;
  • тест не замінює випробування ізоляції на корпус.

Етап 22. Попереднє сушіння

Перед просоченням обмотку часто сушать для видалення:

  • вологи;
  • розчинників;
  • конденсату;
  • залишків мийних речовин.

Волога всередині обмотки може:

  • погіршити проникнення лаку;
  • створити пори;
  • знизити адгезію;
  • погіршити електричну міцність;
  • спричинити дефекти полімеризації.

Контролюють температуру та опір ізоляції.

Етап 23. Просочення обмотки

Просочення виконує одночасно електричну, механічну, теплову та захисну функції.

Воно повинно:

  • заповнювати порожнини;
  • скріплювати провідники;
  • фіксувати ізоляцію;
  • захищати від вологи;
  • покращувати теплопередачу;
  • зменшувати вібрацію;
  • підвищувати стійкість до забруднення.

Основні методи просочення

Занурення

Статор занурюють у просочувальний матеріал.

Переваги:

  • відносна простота;
  • обробка всієї обмотки;
  • придатність для багатьох низьковольтних машин.

Обмеження:

  • можливі повітряні порожнини;
  • проникнення залежить від в’язкості та часу;
  • потрібне якісне попереднє сушіння;
  • складно повністю просочити дуже щільну обмотку.

Крапельне просочення

Матеріал дозовано подають на обмотку, іноді при її обертанні та нагріванні.

Переваги:

  • контрольована витрата;
  • можливість автоматизації;
  • хороше заповнення окремих типів обмоток.

Обмеження:

  • потрібен точний режим;
  • не для всіх конструкцій;
  • ризик нерівномірного розподілу.

Вакуумне просочення

З обмотки видаляють повітря, після чого вводять лак або смолу.

Переваги:

  • краще видалення повітря;
  • глибше проникнення;
  • менше порожнин.

Обмеження:

  • потрібне спеціальне обладнання;
  • результат залежить від герметичності та режиму;
  • в’язкість матеріалу має велике значення.

Вакуум-тискове просочення

Після вакуумування матеріал подають під тиском.

Переваги:

  • глибоке проникнення;
  • висока механічна міцність;
  • добра електрична стійкість;
  • ефективність для великих і високовольтних машин.

Обмеження:

  • складне й дороге обладнання;
  • потрібна точна сумісність матеріалів;
  • ремонт після повної полімеризації ускладнюється;
  • не кожна конструкція розрахована на однаковий режим.

Як вибирають просочувальний матеріал

Враховують:

  • температурний клас;
  • в’язкість;
  • здатність проникати;
  • режим полімеризації;
  • адгезію;
  • теплопровідність;
  • еластичність;
  • хімічну стійкість;
  • стійкість до вологи;
  • сумісність із проводом і ізоляцією;
  • умови роботи;
  • можливість подальшого ремонту.

Надто жорстка система може тріскатися при теплових циклах. Надто м’яка — недостатньо утримувати обмотку.

Контроль матеріалу для просочення

Контролюють:

  • термін придатності;
  • умови зберігання;
  • в’язкість;
  • температуру;
  • забруднення;
  • вміст розчинника;
  • однорідність;
  • відповідність партії;
  • режим затвердіння.

Використання простроченого або неправильно збереженого матеріалу може дати зовні нормальне покриття, але недостатню полімеризацію всередині обмотки.

Етап 24. Сушіння і полімеризація

Після просочення обмотку витримують за режимом, визначеним виробником матеріалу та технологією.

Контролюють:

  • швидкість нагрівання;
  • температуру печі;
  • фактичну температуру статора;
  • температуру обмотки;
  • час витримки;
  • вентиляцію;
  • видалення парів;
  • швидкість охолодження.

Температура повітря в печі й температура масивного статора можуть суттєво відрізнятися.

Чому не можна сушити «за зовнішнім виглядом»

Поверхня може стати сухою раніше, ніж:

  • полімеризується матеріал у пазах;
  • видалиться розчинник із внутрішніх шарів;
  • прогріється сердечник;
  • стабілізується ізоляція.

Недостатня полімеризація призводить до:

  • липкої поверхні;
  • переміщення провідників;
  • слабкої механічної фіксації;
  • запаху і випаровування;
  • зниження електричної міцності;
  • забруднення машини.

Небезпека надмірної температури

Перегрів під час сушіння може:

  • пошкодити емаль проводу;
  • прискорити старіння матеріалів;
  • спричинити розтріскування;
  • деформувати пластикові елементи;
  • пошкодити датчики;
  • викликати надмірне витікання смоли;
  • змінити механічні властивості бандажів.

Режим повинен контролюватися за технологічною картою, а не лише за досвідом оператора.

Багаторазове просочення

Для деяких обмоток застосовують декілька циклів:

  1. 01Сушіння.
  2. 02Перше просочення.
  3. 03Полімеризація.
  4. 04Контроль.
  5. 05Повторне просочення.
  6. 06Фінальна полімеризація.

Мета:

  • краще заповнення;
  • формування захисного шару;
  • підвищення механічної міцності;
  • захист лобових частин.

Однак більша кількість лаку не завжди покращує результат. Надлишок може перекривати вентиляційні канали та ускладнювати охолодження.

Етап 25. Очищення після просочення

Після полімеризації видаляють лак із поверхонь, де він не повинен залишатися:

  • центрувальних поясів;
  • різьб;
  • посадочних поверхонь;
  • заземлювальних контактів;
  • клем;
  • місць установлення датчиків;
  • стиків корпусу;
  • вентиляційних каналів;
  • отворів кріплення.

Не можна пошкоджувати ізоляцію обмотки під час механічного очищення.

Етап 26. Фінальні електричні випробування

Після сушіння та охолодження проводять:

  • вимірювання опору ізоляції;
  • визначення коефіцієнта абсорбції;
  • визначення індексу поляризації за потреби;
  • вимірювання активного опору фаз;
  • перевірку симетрії;
  • імпульсне випробування;
  • випробування міжфазної ізоляції;
  • випробування відносно корпусу;
  • перевірку схеми;
  • перевірку полярності;
  • перевірку датчиків;
  • перевірку нагрівачів;
  • контроль часткових розрядів для відповідних машин.

Випробування підвищеною напругою

Мета — перевірити електричну міцність ізоляції відносно корпусу та між електрично відокремленими колами.

Перед випробуванням:

  • перевіряють опір ізоляції;
  • від’єднують чутливі елементи;
  • об’єднують необхідні виводи;
  • заземлюють частини відповідно до схеми;
  • установлюють обмеження струму;
  • огороджують зону;
  • перевіряють аварійне відключення.

Після випробування обмотку розряджають і заземлюють.

Величина напруги та тривалість не повинні вибиратися довільно. Вони залежать від номінальної напруги, виду ремонту, віку ізоляції, конструкції та застосовних вимог.

Чому не можна багаторазово повторювати високовольтний тест

Кожне випробування створює електричне навантаження на ізоляцію.

Безпідставне повторення може:

  • прискорити старіння;
  • пошкодити слабке, але ще працездатне місце;
  • створити ризик пробою;
  • не дати нової діагностичної інформації.

Повторне випробування має бути обґрунтоване технологією або необхідністю підтвердження ремонту.

Перевірка симетрії фаз

Порівнюють:

  • активний опір;
  • індуктивність;
  • імпульсні характеристики;
  • фазні струми після складання;
  • магнітну реакцію.

Відмінність може бути пов’язана з:

  • різною кількістю витків;
  • помилкою з’єднання;
  • обривом паралельного проводу;
  • слабким контактом;
  • неправильним кроком;
  • неоднаковою геометрією;
  • дефектом сердечника.

Етап 27. Магнітні перевірки статора

До встановлення ротора або під час контрольного живлення зниженою напругою можуть перевіряти:

  • правильність чергування полюсів;
  • симетрію магнітного поля;
  • правильність з’єднання котушкових груп;
  • струми фаз;
  • локальний нагрів;
  • електромагнітний шум.

Такі перевірки повинні виконуватися за безпечною схемою з обмеженням струму.

Етап 28. Складання електродвигуна

Після завершення випробувань статор установлюють у загальний процес складання.

Перед введенням ротора перевіряють:

  • внутрішню поверхню статора;
  • відсутність сторонніх предметів;
  • закріплення клинів;
  • геометрію лобових частин;
  • зазори;
  • стан виводів;
  • стан датчиків;
  • чистоту вентиляційних каналів.

Під час установлення ротора не можна допустити його контакту з обмоткою.

Етап 29. Випробування на холостому ходу

Після складання контролюють:

  • напрямок обертання;
  • пуск;
  • струм кожної фази;
  • симетрію струмів;
  • струм холостого ходу;
  • шум;
  • вібрацію;
  • температуру;
  • роботу вентилятора;
  • роботу підшипників;
  • відсутність запаху;
  • стан клемних з’єднань.

Випробування починають із контрольованого режиму та справного захисту.

Чому після перемотування може бути високий струм холостого ходу

Можливі причини:

  • зменшена кількість витків;
  • неправильне з’єднання;
  • помилковий крок;
  • неправильна кількість паралельних гілок;
  • пошкоджений сердечник;
  • нерівномірний повітряний зазор;
  • дефект ротора;
  • завищена напруга;
  • механічне тертя;
  • неправильна частота живлення.

Високий струм не слід вважати нормальним лише тому, що двигун обертається.

Чому струми фаз можуть відрізнятися

Причини можуть бути внутрішніми та зовнішніми.

Внутрішні:

  • різний опір фаз;
  • помилка схеми;
  • неправильна група;
  • обрив паралельного проводу;
  • нерівномірний повітряний зазор;
  • дефект ротора;
  • пошкодження сердечника.

Зовнішні:

  • перекіс напруг;
  • погані контакти;
  • різний опір кабелів;
  • нестабільне живлення.

Потрібно одночасно вимірювати і струми, і фазні напруги.

Чому двигун після перемотування гуде

Можливі:

  • неправильне з’єднання котушкової групи;
  • асиметрія фаз;
  • неправильний крок;
  • слабке заклинювання;
  • рух провідників;
  • дефект сердечника;
  • нерівномірний повітряний зазор;
  • дефект ротора;
  • резонанс корпуса;
  • неправильна напруга.

Гучний електромагнітний шум може бути ознакою серйозної помилки навіть при прийнятному опорі ізоляції.

Чому нова обмотка перегрівається

Основні причини:

  • неправильне число витків;
  • недостатній переріз міді;
  • погане з’єднання;
  • пошкоджений сердечник;
  • слабке охолодження;
  • перекриті вентиляційні канали;
  • надмірний шар лаку;
  • перевантаження;
  • часті пуски;
  • низька швидкість при частотному регулюванні;
  • дефект ротора;
  • перекіс напруг;
  • неправильний захист.

Температурний клас матеріалів не усуває причину надмірного тепловиділення.

Перевірка під навантаженням

Для відповідальних машин бажано перевіряти:

  • фазні струми;
  • активну потужність;
  • коефіцієнт потужності;
  • частоту обертання;
  • ковзання;
  • момент;
  • ККД;
  • нагрівання;
  • вібрацію;
  • поведінку під час пуску.

Не всі помилки обмотки повністю проявляються на холостому ходу.

Як змінюється енергоефективність після перемотування

Енергоефективність може погіршитися через:

  • пошкодження сердечника;
  • збільшення довжини лобових частин;
  • зменшення перерізу міді;
  • неправильне число витків;
  • погіршення коефіцієнта заповнення;
  • збільшення вентиляційних втрат;
  • неправильне з’єднання;
  • зміну магнітного потоку.

Якісне перемотування повинно максимально зберігати початкові електромагнітні характеристики.

Чи можна змінити напругу двигуна під час перемотування

Технічно в окремих випадках це можливо, але потребує електромагнітного розрахунку.

Потрібно перевірити:

  • кількість витків;
  • переріз проводу;
  • струм;
  • схему з’єднання;
  • ізоляцію;
  • заповнення пазів;
  • пускові характеристики;
  • магнітний потік;
  • тепловий режим;
  • клемну коробку;
  • захист.

Проста зміна зірки на трикутник не завжди дозволяє перевести двигун на будь-яку іншу напругу.

Чи можна змінити частоту обертання перемотуванням

Зміна кількості полюсів змінює синхронну швидкість, але це є реконструкцією, а не звичайним перемотуванням.

Потрібно оцінити:

  • придатність пазової системи;
  • геометрію ротора;
  • пусковий момент;
  • потужність;
  • охолодження;
  • механічну швидкість;
  • вентилятор;
  • підшипники;
  • приєднаний механізм.

Не кожен двигун можна безпечно переробити на іншу швидкість.

Чи можна збільшити потужність двигуна

Потужність обмежується не лише обмоткою, а й:

  • розмірами сердечника;
  • магнітною індукцією;
  • тепловідведенням;
  • повітряним зазором;
  • ротором;
  • валом;
  • підшипниками;
  • вентилятором;
  • корпусом;
  • режимом роботи.

Збільшення перерізу проводу саме по собі не перетворює двигун на машину більшої потужності.

Особливості перемотування вибухозахищених двигунів

Для вибухозахищених машин критичними є:

  • збереження сертифікованої конструкції;
  • температура поверхонь;
  • система ізоляції;
  • повітряні та шляхові відстані;
  • вивідні пристрої;
  • ущільнення;
  • зазори вибухонепроникної оболонки;
  • відповідність матеріалів;
  • документування ремонту.

Довільна зміна обмотувальних даних або конструкції може порушити вибухозахист.

Особливості перемотування високовольтних двигунів

Потрібні:

  • точні креслення котушок;
  • формовані секції;
  • багатошарова основна ізоляція;
  • контроль товщини;
  • захист від корони;
  • вакуум-тискове просочення або інша визначена система;
  • контроль часткових розрядів;
  • випробування кожної котушки;
  • контроль електричного поля;
  • спеціальні методи укладання і заклинювання.

Якість такої обмотки не можна оцінювати лише мегомметром і випробуванням на корпус.

Особливості двошвидкісних двигунів

Двошвидкісні обмотки можуть мати:

  • перемикання числа полюсів;
  • дві незалежні обмотки;
  • складну схему з’єднання;
  • декілька комплектів виводів;
  • різні номінальні струми.

Перед демонтажем потрібно особливо ретельно:

  • зафіксувати всі перемички;
  • перевірити схему;
  • маркувати кожний вивід;
  • скласти повну розгортку;
  • перевірити напрямки магнітних полів на обох швидкостях.

Особливості багатосекційних і спеціальних обмоток

Окремі машини можуть мати:

  • декілька паралельних контурів;
  • секціоновану обмотку;
  • виводи для пуску;
  • вбудовані трансформатори струму;
  • спеціальні датчики;
  • компенсувальні обмотки;
  • гальмівні обмотки;
  • нестандартну кількість фаз.

Такі обмотки не можна відтворювати лише за типовою таблицею.

Діагностична таблиця після перемотування

СпостереженняМожлива причинаРекомендована перевірка
Високий струм усіх фазМало витків, пошкоджений сердечник, висока напругаПеревірити витки, схему, напругу і сердечник
Високий струм однієї фазиПомилка з’єднання або слабкий контактВиміряти опір і перевірити групи
Сильний гулНеправильна полярність, зазор, роторМагнітна перевірка, струми, зазор
Двигун не розганяєтьсяНеправильна схема, ротор, недостатній моментПеревірити з’єднання і ротор
Нагрів з’єднанняВисокий перехідний опірТепловий та контактний контроль
Локальний нагрів статораСердечник або локальний дефект обмоткиТепловізор, імпульсний тест
Низький опір ізоляціїВолога, забруднення, дефект просоченняСушіння та повторні вимірювання
Пробій при випробуванніПошкоджена основна ізоляціяЛокалізація і ремонт
Різний опір фазРізні витки, обрив паралельного проводуПеревірка схеми та з’єднань
Вібрація на холостому ходуЕлектромагнітна асиметрія або механічний дефектСпектр, струми, зазор, ротор
Запах лаку після тривалої роботиНедостатня полімеризація або перегрівТемпература, режим сушіння
Ослаблення клинівНеправильний розмір або усадкаПовторне заклинювання
Іскріння у клемній коробціСлабке з’єднання або пошкоджена ізоляціяКонтроль клем і виводів
Перегрів при роботі від ПЧІмпульсні навантаження або слабке охолодженняПеревірити ізоляцію, фільтри і вентиляцію

Чого не слід робити

01

Не видаляти стару обмотку до зняття даних

Після демонтажу частину параметрів неможливо буде достовірно відновити.

02

Не копіювати стару обмотку без перевірки

Вона могла бути неправильно перемотана раніше.

03

Не визначати провід лише штангенциркулем

Потрібно враховувати емаль, кількість паралельних провідників і сумарний переріз міді.

04

Не зменшувати кількість витків для зручності укладання

Це підвищує магнітний потік і струм.

05

Не збільшувати довільно переріз проводу

Потрібно перевірити заповнення паза, охолодження і геометрію.

06

Не випалювати обмотку відкритим полум’ям

Це може зруйнувати сердечник.

07

Не укладати нову обмотку без перевірки сердечника

Локальна гаряча точка пошкодить нову ізоляцію.

08

Не використовувати несумісні ізоляційні матеріали

Система може розшаруватися або не полімеризуватися.

09

Не працювати гострим металевим інструментом по обмотці

Навіть невидиме пошкодження емалі може стати місцем майбутнього замикання.

10

Не залишати слабкі клини

Рух провідників руйнує ізоляцію.

11

Не з’єднувати групи без перевірки полярності

Двигун може споживати аварійний струм.

12

Не просочувати неперевірену обмотку

Після полімеризації виправлення помилок стане значно складнішим.

13

Не сушити без контролю температури

Поверхня печі не показує фактичну температуру обмотки.

14

Не перекривати вентиляційні канали лаком

Це погіршує охолодження.

15

Не оцінювати результат лише мегомметром

Потрібен комплекс електричних і функціональних випробувань.

16

Не видавати двигун без холостого ходу

Правильність обмотки повинна бути підтверджена в зібраній машині.

Типові помилки під час перемотування

  1. 01Відсутня карта старої обмотки.
  2. 02Не порахована точна кількість витків.
  3. 03Не визначена кількість паралельних гілок.
  4. 04Неправильно виміряний провід.
  5. 05Не врахована товщина нової ізоляції.
  6. 06Обрана неправильна схема з’єднання.
  7. 07Переплутані початки й кінці фаз.
  8. 08Неправильна полярність котушкової групи.
  9. 09Змінений крок без розрахунку.
  10. 10Занадто великі лобові частини.
  11. 11Надмірно щільне заповнення пазів.
  12. 12Пошкоджена емаль під час укладання.
  13. 13Порвана пазова ізоляція.
  14. 14Відсутня міжфазна ізоляція у критичних місцях.
  15. 15Слабке заклинювання.
  16. 16Недостатнє бандажування.
  17. 17Холодне паяне з’єднання.
  18. 18Залишки активного флюсу.
  19. 19Недостатня ізоляція з’єднань.
  20. 20Використаний прострочений лак.
  21. 21Обмотка просочена вологою.
  22. 22Неправильний режим полімеризації.
  23. 23Не перевірені температурні датчики.
  24. 24Не проведений імпульсний контроль.
  25. 25Не виміряний активний опір фаз.
  26. 26Не перевірений сердечник.
  27. 27Не очищені вентиляційні канали.
  28. 28Не перевірений ротор після складання.
  29. 29Не проведено випробування на холостому ходу.
  30. 30Не встановлена першопричина старого пошкодження.

Практичні випадки

01

Після перемотування двигун споживає значно більший струм

Потрібно перевірити:

  • кількість витків;
  • схему з’єднання;
  • полярність груп;
  • частоту і напругу;
  • сердечник;
  • повітряний зазор;
  • ротор;
  • механічне тертя.

Не слід пояснювати підвищений струм лише тим, що обмотка «нова і ще не приробилася».

02

Активний опір фаз однаковий, але двигун гуде

Однаковий опір не гарантує:

  • однакової кількості витків;
  • правильної полярності;
  • правильної просторової схеми;
  • відсутності міжвиткового дефекту;
  • справності сердечника;
  • рівномірного повітряного зазору.

Потрібні магнітні, імпульсні та функціональні перевірки.

03

Після просочення опір ізоляції погіршився

Можливі причини:

  • волога в обмотці;
  • недостатнє сушіння;
  • забруднений матеріал;
  • залишки розчинника;
  • пошкодження під час переміщення;
  • неправильний режим полімеризації;
  • провідний бруд на поверхні.

Потрібно встановити причину до високовольтного випробування.

04

Нова обмотка має сильний запах під час холостого ходу

Можливі:

  • недостатня полімеризація;
  • залишки розчинника;
  • перегрів;
  • лак на гарячих поверхнях;
  • локальний контакт;
  • надмірний струм.

Запах не слід автоматично вважати нормальним для нової обмотки.

05

Через декілька місяців обмотка повторно згоріла

Можливі:

  • неусунена причина перевантаження;
  • втрата фази;
  • неправильний захист;
  • дефект ротора;
  • недостатнє охолодження;
  • слабке заклинювання;
  • пошкоджений сердечник;
  • неправильні обмотувальні дані;
  • робота від ПЧ без необхідних заходів.

Потрібно аналізувати картину обох пошкоджень і умови експлуатації.

06

Після перемотування двигун не розвиває момент

Перевіряють:

  • кількість полюсів;
  • схему;
  • з’єднання груп;
  • число витків;
  • напругу;
  • ротор;
  • фазування;
  • паралельні гілки;
  • пускову апаратуру.
07

Лобові частини вібрують під час роботи

Причини:

  • недостатнє бандажування;
  • слабке просочення;
  • завеликий виліт;
  • неправильні опори;
  • високі пускові струми;
  • електромагнітна асиметрія;
  • резонанс.

Поверхневе нанесення додаткового лаку не завжди усуває механічну проблему.

Повний алгоритм перемотування статора

КРОК 01

Прийняти та ідентифікувати двигун

Записати всі паспортні дані й умови експлуатації.

КРОК 02

Проаналізувати аварію

Визначити ймовірну причину пошкодження.

КРОК 03

Провести вхідні вимірювання

Опір ізоляції, опір фаз, імпульсна та інша діагностика.

КРОК 04

Зафіксувати картину пошкодження

Фото та опис кожної фази й зони.

КРОК 05

Зняти обмотувальні дані

Витки, крок, провід, схема, гілки, геометрія.

КРОК 06

Скласти карту і схему

До видалення старої обмотки.

КРОК 07

Демонтувати стару обмотку

Без перегріву та пошкодження сердечника.

КРОК 08

Очистити пази

Видалити ізоляцію, лак, мідь і гострі краї.

КРОК 09

Перевірити сердечник

Візуально, термічно та електромагнітно.

КРОК 10

Відремонтувати сердечник

Якщо виявлені локальні дефекти.

КРОК 11

Підтвердити обмотувальні дані

Порівняти з паспортом, розрахунком і аналогами.

КРОК 12

Вибрати систему ізоляції

Як єдиний сумісний комплекс.

КРОК 13

Виготовити шаблон

Перевірити геометрію лобових частин.

КРОК 14

Намотати котушки

З точним контролем витків і провідників.

КРОК 15

Перевірити кожну котушку

Електрично та геометрично.

КРОК 16

Установити пазову ізоляцію

Без розривів і гострих складок.

КРОК 17

Укласти обмотку

За схемою і правильною послідовністю.

КРОК 18

Установити міжшарову і міжфазну ізоляцію

У всіх критичних місцях.

КРОК 19

Заклинити пази

Із контрольованою щільністю.

КРОК 20

Сформувати лобові частини

З необхідними зазорами.

КРОК 21

З’єднати групи

За перевіреною схемою.

КРОК 22

Ізолювати з’єднання

Матеріалами відповідного класу.

КРОК 23

Установити датчики

І перевірити їхню справність.

КРОК 24

Виконати бандажування

З правильним натягом.

КРОК 25

Провести допрошочувальні випробування

Схема, опір, полярність, ізоляція, імпульсний тест.

КРОК 26

Висушити обмотку

До стабілізації стану ізоляції.

КРОК 27

Виконати просочення

За вибраною технологією.

КРОК 28

Провести полімеризацію

З контролем фактичної температури.

КРОК 29

Очистити технологічні поверхні

Не пошкоджуючи обмотку.

КРОК 30

Провести фінальні випробування

Включно з випробуванням електричної міцності.

КРОК 31

Зібрати двигун

Із контролем повітряного зазору.

КРОК 32

Провести холостий хід

Струм, шум, вібрація, температура.

КРОК 33

Оформити протоколи

Та зберегти нову карту обмотувальних даних.

Контрольна таблиця технологічного процесу

ЕтапОсновний контрольДокументований результат
ІдентифікаціяПаспортні параметриКартка двигуна
Аналіз аваріїХарактер пошкодженняТехнічний висновок
Зняття данихВитки, крок, провід, схемаКарта обмотки
ДемонтажТемпература, стан сердечникаАкт демонтажу
ОчищенняПази, канали, зубціКонтрольний огляд
СердечникЛокальні втрати, нагрівПротокол перевірки
КотушкиВитки, опір, геометріяКарта котушок
УкладанняСхема, ізоляція, клиниОпераційний контроль
З’єднанняПолярність, контактСхема з’єднання
До просоченняОпір, ізоляція, імпульсний тестПроміжний протокол
ПросоченняМатеріал, вакуум, тискЖурнал процесу
ПолімеризаціяТемпература, часТемпературний графік
Фінальний контрольІзоляція, опір, електрична міцністьПротокол випробувань
Холостий хідСтруми, вібрація, температураПротокол стенду

Що має бути в протоколі перемотування

Бажано зазначати:

  • тип і номер двигуна;
  • потужність;
  • напругу;
  • струм;
  • частоту;
  • кількість пазів;
  • кількість полюсів;
  • тип обмотки;
  • кількість витків;
  • крок;
  • провід;
  • кількість паралельних провідників;
  • кількість паралельних гілок;
  • схему з’єднання;
  • масу встановленої міді;
  • систему ізоляції;
  • клас нагрівостійкості;
  • тип просочувального матеріалу;
  • метод просочення;
  • режим полімеризації;
  • опір фаз;
  • температуру вимірювання;
  • опір ізоляції;
  • результати імпульсного тесту;
  • результати високовольтного випробування;
  • струми холостого ходу;
  • фазні напруги;
  • температуру;
  • вібрацію;
  • висновок.

Рекомендації головному енергетику

Перед передачею статора в перемотування бажано надати:

  • паспорт двигуна;
  • заводське креслення;
  • попередню карту обмотки;
  • історію ремонтів;
  • дані струмів;
  • дані захисту;
  • інформацію про живлення від ПЧ;
  • параметри кабелю;
  • кількість пусків;
  • фактичне навантаження;
  • дані температури;
  • результати вібраційної діагностики;
  • фотографії пошкодження.

Після ремонту потрібно запросити:

  • карту нової обмотки;
  • протокол перевірки сердечника;
  • дані системи ізоляції;
  • протокол опору фаз;
  • протокол ізоляції;
  • результати міжвиткового контролю;
  • протокол високовольтного випробування;
  • струми холостого ходу;
  • результати вібрації;
  • висновок про ймовірну причину старого пошкодження.

На об’єкті потрібно перевірити:

  • симетрію напруг;
  • налаштування захисту;
  • фактичне навантаження;
  • охолодження;
  • кількість пусків;
  • центрування;
  • стан механізму;
  • налаштування частотного перетворювача.

Поширені запитання

Що означає перемотати статор?

Це повністю або частково замінити його обмотку з відновленням електричних, механічних та ізоляційних параметрів.

Чи завжди згорілу обмотку потрібно повністю видаляти?

Ні. При обмеженому доступному пошкодженні можливий локальний ремонт, але лише після оцінки загального стану ізоляції.

З чого починається перемотування?

З діагностики причини пошкодження і зняття точних обмотувальних даних.

Чому не можна одразу викинути стару обмотку?

Вона містить інформацію про кількість витків, крок, провід, схему та геометрію.

Як визначають кількість витків?

Прямим підрахунком, за заводськими документами, аналогом або розрахунком.

Чи можна довіряти даним старої обмотки?

Не завжди. Вона могла бути неправильно відремонтована раніше.

Навіщо перевіряти сердечник?

Пошкодження міжлистової ізоляції створює локальні втрати й перегріває нову обмотку.

Чи можна випалювати обмотку?

Лише за контрольованою технологією, яка не пошкоджує сердечник. Відкрите полум’я і неконтрольована температура неприпустимі.

Навіщо потрібна пазова ізоляція?

Вона відділяє обмотку від заземленого сердечника та захищає її механічно.

Чим небезпечні слабкі клини?

Вони дозволяють провідникам рухатися і стирати ізоляцію.

Чому котушки просочують?

Для електричної міцності, захисту від вологи, теплопередачі та механічної фіксації.

Який метод просочення найкращий?

Універсально найкращого немає. Метод залежить від типу машини, напруги, обмотки та вимог виробника.

Чи обов’язкове вакуумне просочення?

Не для кожного двигуна, але воно покращує проникнення матеріалу в щільні обмотки.

Що таке вакуум-тискове просочення?

Це процес, при якому з обмотки видаляють повітря у вакуумі, а потім вводять просочувальний матеріал під тиском.

Чи можна застосувати ізоляцію вищого класу?

Так, якщо всі матеріали системи сумісні. Це не виправляє помилки розрахунку або погане охолодження.

Чи можна збільшити діаметр проводу?

Лише після перевірки електромагнітного розрахунку, заповнення пазів і теплового режиму.

Чи можна зменшити кількість витків?

Довільно — ні. Це може збільшити магнітний потік і струм до небезпечного рівня.

Навіщо проводять імпульсне випробування?

Для виявлення міжвиткових дефектів і асиметрії обмоток.

Чи достатньо перевірки мегомметром?

Ні. Мегомметр не підтверджує відсутність міжвиткового замикання або помилки схеми.

Чому після перемотування вимірюють активний опір?

Щоб перевірити симетрію фаз, з’єднання, кількість витків і паралельні провідники.

Чому двигун може гудіти після перемотування?

Через неправильну полярність груп, схему, зазор, сердечник або ротор.

Чому нова обмотка може перегріватися?

Через неправильні дані, слабке охолодження, пошкоджений сердечник, перевантаження або зовнішні проблеми живлення.

Чи потрібне випробування на холостому ходу?

Так. Воно підтверджує роботу обмотки в зібраному двигуні.

Чи потрібно випробовувати двигун під навантаженням?

Для відповідальних машин це бажано, оскільки не всі дефекти проявляються без навантаження.

Чи потрібно перемотувати статор після затоплення?

Не завжди. Рішення приймають після очищення, сушіння та комплексного випробування ізоляції.

Чи можна перемотати двигун на іншу напругу?

У деяких випадках так, але лише після повного розрахунку.

Чи можна перемотуванням збільшити потужність?

Просто заміною проводу — ні. Потужність обмежується всією конструкцією машини.

Послуги ТОВ ВКФ «Електропромремонт»

ТОВ ВКФ «Електропромремонт» виконує повний комплекс робіт із ремонту та перемотування статорів промислових електродвигунів.

До переліку робіт входять:

  • вхідна діагностика;
  • аналіз причин пошкодження;
  • зняття обмотувальних даних;
  • відновлення схем обмоток;
  • електромагнітний розрахунок;
  • демонтаж старої обмотки;
  • контрольоване видалення ізоляції;
  • очищення пазів;
  • перевірка сердечника;
  • випробування сердечника кільцевим потоком;
  • пошук локальних міжлистових замикань;
  • ремонт сердечника;
  • виготовлення м’яких котушок;
  • виготовлення формованих секцій;
  • виготовлення високовольтних котушок;
  • укладання обмотки;
  • установлення пазової ізоляції;
  • установлення міжфазної ізоляції;
  • заклинювання;
  • бандажування лобових частин;
  • паяння і зварювання з’єднань;
  • установлення температурних датчиків;
  • вакуумне просочення;
  • вакуум-тискове просочення;
  • сушіння та полімеризація;
  • вимірювання активного опору;
  • вимірювання опору ізоляції;
  • імпульсні випробування;
  • випробування підвищеною напругою;
  • перевірка схеми й полярності;
  • складання електродвигуна;
  • випробування на холостому ходу;
  • контроль фазних струмів;
  • контроль вібрації;
  • контроль температури;
  • оформлення протоколів;
  • підготовка технічного висновку.

Висновок

Перемотування статора — це не механічне копіювання старої обмотки й не проста заміна згорілого проводу.

Якісний процес повинен включати:

  • аналіз причини аварії;
  • точне зняття обмотувальних даних;
  • перевірку правильності старої схеми;
  • обережне видалення обмотки;
  • перевірку сердечника;
  • вибір сумісної системи ізоляції;
  • точне виготовлення котушок;
  • правильне укладання;
  • надійне заклинювання;
  • механічне кріплення лобових частин;
  • якісні електричні з’єднання;
  • контроль до просочення;
  • правильний режим просочення;
  • контрольовану полімеризацію;
  • комплексні електричні випробування;
  • перевірку в зібраному електродвигуні.

Нова обмотка повинна не просто поміститися в пази й мати високий опір ізоляції. Вона повинна відтворювати розраховане магнітне поле, витримувати електричні та механічні навантаження й забезпечувати паспортний режим роботи двигуна.

Саме тому якість перемотування визначається не зовнішнім виглядом котушок і не кількістю нанесеного лаку, а точністю обмотувальних даних, станом сердечника, якістю ізоляційної системи та результатами повного комплексу випробувань.

Важливе застереження

Матеріал має інформаційний характер. Наведені значення, методи діагностики, обсяг робіт та рекомендації є загальними і не замінюють технічну документацію виробника. Остаточне рішення щодо конкретної машини приймається за результатами її діагностики та дефектації з урахуванням типу, потужності, конструкції, режиму роботи, історії експлуатації та застосовних стандартів.

Потрібне перемотування статора?

Проведемо повну діагностику причини пошкодження, відновимо обмотувальні дані та виконаємо весь цикл перемотування — від виготовлення котушок до випробувань на холостому ходу.

Отримати консультацію